Окрім власне цукрового діабету існує форма прихованого (латентного) діабету (предіабету), коли клінічні прояви цукрового діабету ще відсутні, але в силу різних причин вміст цукру в крові неадекватно збільшується (як правило після їжі) і повільно знижується. Такий стан називають "порушенням толерантності до глюкози", який є небезпечним в плані високої вірогідності розвитку клінічної симптоматики цукрового діабету в майбутньому. Люди з порушеною толерантністю до глюкози схильні до більш важкого перебігу різних супутніх захворювань.

Своєчасна діагностика такого порушення вуглеводного обміну дає змогу за допомогою досить простих заходів медикаментозного і немедикаментозного характеру уникнути захворювання в майбутньому або відстрочити його розвиток. Для діагностики досить провести пероральний глюкозотолерантний тест. Він допомагає виявити проблеми у той час, коли звичайний тест на рівень цукру в крові ще не покаже відхилень.

Тест полягає у визначенні адекватності ендогенної секреції інсуліну і підтримці нормоглікемії в умовах стресового навантаження питною глюкозою  (75 г).

До групи людей з ризиком розвитку цукрового діабету, які потребують обстеження та обов'язкового проведення тесту на толерантність до глюкози, входять:

Всім людям, які входять в перелічені групи ризику, необхідно визначати толерантність до глюкози, навіть якщо показники вмісту глюкози в крові натще знаходяться в межах норми. 

Тест недоцільно проводити при виявленні рівня глюкози натще вище діагностичного порогу цукрового діабету (7,0 ммоль/л). Його проведення протипоказано особам, у яких концентрація глюкози у будь який час доби, незалежно від прийому, їжі, дорівнює або вище 11,1 ммоль/л, а також у осіб, що перенесли в недавньому минулому хірургічну операцію, інфаркт міокарда, пологи.

Направлення на дослідження перорального глюкозотолерантного тесту та інтерпретацію його результатів може надавати тільки лікар!